Німеччина

Сфера охорони здоров'я находиться під керівництвом федеральних земель, але федеральний центральний уряд має повноваження встановлювати юридично оформлені керівні принципи сфери охорони здоров'я. Більшість населення покрита Програмою обов'язкового соціального медичного страхування (88%), але на сьогодні більше ніж 7 мільйонів людей застраховані приватними страховиками. Існує біля 500 фондів медичного страхування, чий юридичний статус є таким - приватна некомерційна організація (суспільна корпорація). Вони організовані на основі діяльності, регіону або підприємця.

Справжнє надання допомоги відбувається завдяки оснащенню, яке належить місцевим органам влади або незалежними приватним неприбутковим (благодійним) або комерційним організаціям. Кожна земля може ввести власні закони фінансування сфери охорони здоров'я. Незалежні фонди медичного страхування покривають поточні витрати (приблизно 60% усіх витрат). Землі покривають витрати приблизно на 21%. Схема медичного страхування поділена на дві категорії. Схеми медичного страхування фінансуються рівним чином (50/50) роботодавцем та робітником (приблизно 14% чистої заробітної плати та платні). Той, чий прибуток вищий базового рівня, може вибрати і приєднатися до однієї з 17 приватних схем.

Для пацієнтів первинна допомога є безкоштовною. Стаціонарні хворі повинні оплатити спільний внесок за проживання до 14 днів на рік. Після чого в них немає ніякого обов'язку платити з своєї кишені. Ліки, що входять у затверджений список, сплачуються спільно відповідно до рекомендованих цін. Таке покриття не діє для ліків, що не входять до затвердженого списку.

Лікування амбулаторного хворого забезпечується у кабінетах лікарів на підставі платежів з обслуговування із страхових фондів. Приватні амбулаторні лікарі можуть навіть конкурувати за пацієнтів із лікарнями. Лікарні фінансуються спільно з державною субсидією на інвестиції (7%), а також встановленими законом і приватними джерелами медичного страхування (93%), що засноване на гнучкому бюджеті. Традиційна система поденної плати змінена на систему ДРГ, і з початку 2007 року усі лікарні почнуть використовувати систему ДРГ. Зараз вже більше ніж 50% лікарень використовують її. .

Відповідальність за планування та фінансування основних інвестиційних затрат лежить на громадському органі управління, який на державному рівні схвалює інвестиційні проекти відповідно до плану. Університетські лікарні отримуються додаткові 20% з державного бюджету для покриття високих витрат у зв'язку з навчальною та дослідною діяльністю.