Др. Антоніс Малагардіс

Закордонні уроки щодо фінансування, ресурсів та страхування

Забезпечення достатнього за обсягами та ефективного фінансування є головною запорукою нормального функціонування системи охорони здоров'я в будь-якій країні. Як свідчить світовий досвід, будь-яка система охорони здоров'я більшою чи меншою мірою стикається з проблемою дефіциту фінансових ресурсів. Кожна з країн Європейського Союзу у свій час вдавалась до реформування національної системи охорони здоров'я. Кожна з країн йшла своїм власним шляхом, але проблеми, з які їм доводилось вирішувати, були однаковими. Основною проблемою як для багатих, так і для бідніших країн є забезпечення достатнього фінансування медичної галузі. В країнах Східної Європи (Польщі, Естонії, Хорватії, Угорщині, Словенії), де рівень формальної зайнятості населення досить високий, новий підхід до фінансування ОЗ не передбачав не збільшення об'єму витрат, а сприяв їх раціональному використанню. В той же час країни з менш формальною економікою (Росія, Румунія, Албанія) не змогли запровадити механізми ефективного фінансування через особливості виплат та оподаткування. Тому особливо важливим моментом реформування є ефективне використання ресурсів.

Виключно важливим питанням є накопичення ресурсів та управління ними. Спосіб накопичення ресурсів залежить від різних джерел фінансування та їх відокремленості Розподіл функцій між покупцем та постачальником послуг є дуже поширеним та залежить від місцевих обставин.

Запровадження медичного страхування (МС) було ключовим аспектом реформування системи ОЗ в усіх країнах СЄ та колишнього СРСР і викликало широку дискусію як в урядових колах, так і серед медиків та загального населення. У більшості країн суперечку вирішили на користь обов'язкового медичного страхування, але сектор ОЗ зіткнувся з рядом дилем: соціальне страхування на конкурентній основі чи тільки з одним покупцем; загальнонаціональний чи децентралізований збір коштів; накопичення ресурсів та організація закупівлі послуг організаційна потужність в системі охорони здоров'я. Необхідно було уточнити роль та обов'язки нових організаційних структур та їх зв'язки з Міністерством охорони здоров'я ОЗ, Міністерством Фінансів, іншими місцевими структурами.

В Україні (державі з відносно високим рівнем неформальної зайнятості) існує бюджетна система фінансування та розподілу ресурсів. Воодночас, існує високий процент неформальних платежів. Важливим аспектом загальної реформи ОЗ В Україні є посилення ролі соціальних інституцій, підготовка управлінського персоналу, підвищення відповідальності МОЗ, обласних, районних відділів ОЗ щодо впровадження реформи медичної сфери. Запровадження обов'язкового мединчого страхування буде забезпечувати прозорість виконання поставлених завдань та підвищить ефективність роботи медичного персоналу.

Уроки з українських пілотних регіонів

На Україні роль піонерів у реформуванні медичної галузі випала на долю двох районів: Попільнянського району Житомирської та Золочівського району Харківської області. Саме в цих районах відпрацьовується нова модель фінансування та управління медичними закладами з метою подальшого поширення позитивного досвіду по всій Україні. На сьогоднішній день вже є конкретні результати. В першу чергу, це перетворення центральної районної лікарні на комунальне некомерційне підприємство (постачальник медичних послуг) та створеня районного відділу охорони здоров'я (РВОЗ), що діє як покупець медичних послуг. Підписано та впроваджено блок-контракти на основі глобального бюджету. Такий тип контракту засновано на визначенні об'єму послуг, які мають бути надані надавачами медичних послуг за певний період часу.. Вартість цих послуг визначається провайдером згідно затвердженому бюджету. Це забезпечує фінансову та організаційну незалежність медичних закладів. Медичні послуги надаються на первинному/вторинному рівнях (на основі нозологічних форм - діагнозів), відповідно до чинного законодавства. Спеціалізовані комп'ютерні програми оптимізують процес реєстрації пацієнтів, бухгалтерського обліку, розрахунку собівартості, бюджетного та статистичного звітування.

Складові стратегічного плану

Для ефективної роботи медичних закладів менеджерам лікарень потрібне правильне стратегічне планування, правова база та інструменти управління для прийняття рішень щодо ефективного розміщення фінансових та людських ресурсів. В першу чергу повинні бути створені автономні медичні заклади та районні відділення охорони здоров'я (РВОЗ). Для цього необхідно аби обласна влада погодила стратегією реформування ОЗ та створення автономних закладів на території області. Районна влада у свою чергу повинна підтвердити повноваження та завдання різних провайдерів медичних послуг, а також ухвалити статути нових автономних підприємств.

МОЗ та обласна влада організують навчання адміністраторів медичних закладів для розвинення необхідних навичок (фінансовий менеджмент, контрактування, ведення переговорів, формування команди, обрахунок вартості, інформаційні технології, та ін.) Після цього розпочинається планування надання медичних послуг на основі медичних потреб населення в охоплених областях (стандарти якості, кількості, ефективності та доступності медичних послуг).

Наступним етапом стратегічного планування є запровадження системи глобального бюджетування шляхом укладання контрактів на медичні послуги на основі показників результативності. Експертами розробляється модель контракту на різні види послуг. визначається об'єкт контракту на основі послуг, що надаються, обумовлюються взаємозв'язки між "покупцем" та "постачальником" медичних послуг, забезпечується якість наданих послуг.

Введення нової системи відшкодування передбачає визначення типу контракту (блочний, на вартість та обсяг, з платою за послугу). В зв'язку з цим потрібно детально визначити перелік послуг, що надаються, встановити вимоги до наявних даних та системи обов'язкового медичного страхування, підсилити аналітичні навички персоналу шляхом інтенсивних тренінгових курсів, запровадити уніфіковану методологію обрахунку вартості послуг.

Наступним кроком стає запровадження відповідних спеціалізованих комп'ютерних програм та обладнання. Згідно плану здійснюється комп'ютеризація обласних та районних адміністрацій. Запроваджується реєстрація пацієнтів та медичних послуг з використанням відповідних комп'ютерних програм, ведеться облік статистичних даних на основі системи інтегрованої звітності

Однак всі запровадженні зміни, на мою думку, не будуть ефективними без забезпечення правового підгрунття. Необхідно доробити та надати для ухвалення Проект Закону про медичні заклади в Україні, ухвалити мінімальні вимоги обрахунку тарифів на медичні послуги та контролювати їх використання на всіх адміністративних рівнях, розглянути Проект Закону про обов'язкове соціальне медичне страхування (ОСМС) та подати його для ухвалення. Крім того, доцільно одночасно поширювати в інших областях досвід пілотних регіонів щодо ефективного розміщення ресурсів та управління медичними послугами, що забезпечить прокладення шляху для запровадження медичної реформи по всій Україні.